Фалькон: місія "Золото й блакить"
колись почали писати з подругою щось типу фантастики й закинули. робоча назва була Міжпланетка, але щось воно вже не канає. треба інше.
коротше, там був цей типаж, раса вимираюча, який я назвала dammoen, щось типу перекрученого demon, а потім наліпила цей нік на себе. чомусь.
написали ми лише початок, й там не дуже воно було все сприятливе для того чувака. чоловічої статі, до речі. його заловили в рабство заради його унікальних навіть для того фантастичного світу можливостей й продавали в підпільному казино, купила його якась відома принцеса-тиранка, яку боялись майже всі, й в останній момент перехопила з боєм панянка з пошарпаного космічного корабля. просто відбила у бійці. на тому кораблі вони потім й тікали від переслідування. пригода на пригоді. дописати ми його не дописали, закінчили на тому, як він чемно каже тій панянці, що це не любов в неї в серці, це усього лише навіювання думок, щоб його звідти витягли (ця раса й таке може, так). все чемно, але сумно.
тут в АА затіяли обговорення неймінгу, й мабуть час хоч пунктиром завершити ту історію. я точно пам*ятаю, що від початку планувала драматичну загибель тої терористки (чи тиранки), в неї там улюблена істота була, типу домашньої тварини, єдине мабуть, що вона справді любила. так вони разом й загинуть, відчайдушно намагаючись врятувати одне одного. але запізно. начудивши всякої фігні, іншого кінця марно й очікувати.
а от з іншими героями там все складніше.
цей пошарпаний корабель віз якусь контрабанду, і ось доставивши її замовнику, та панянка, Адріяна, починає щось підозрювати. зазвичай вона не мішається у вантажі, вона пілот, але шось тут не так і все. вона раптово здирає маскувальний костюм з одного з таємних замовників і бачить там ще одного представника тієї дивовижної раси, хоча вони надзвичайно рідкісні й ніхто їх практично не бачив, так вони никаються. шок-сенсація, так. слово за слово, й прояснюється, що цей вантаж їм треба, щоб спробувати якось трохи відновити свою чисельність, а заодно й захиститись, бо їх тупо ловлять всі кому не лінь. тому й никаються на всяк випадок.
передають перевізники їм той вантаж, й Адріяна, дуже вагаючись, питає про того, кого вони витягли з халепи. ті інші "демони" здивовані й в захваті, що він виявляється живий, бо то типу їх спадкоємець. думали, що род королів обірветься, а з ним і надія на відновлення власного королівства. аж ні, ось він, живий. напослідок ці демони раптом віддають перевізникам одне з дорогоцінних яєць з того вантажу, найменше, й кристал з інструкцією. але розпечатувати й юзати його лише в самому крайньому випадку, коли їх вже висить на волосині. всі розходяться своїми шляхами.
а тепер треба продумати й прописати, як той спадкоємець повертається до своїх, на нього урочисто надівають корону офіційного принца-спадкоємця, бо до того якось не встигли. щоб він став королем, треба спочатку королівство якось відродити, а доти він вважається принц. і згадують з вдячністю, що про нього питала та панянка, що передала вантаж, і так вони дізнались, що він живий. і щось раптом здригається всередині того рогатого "аристократа", щось непояснюване, але він намагається на це не зважати. з короною і офіційним нареченням спадкоємцем він набуває тих особливих сил і влади, і також розуміння, куди й чого треба рухатись йому і всім його людям. ну й помсти хочеться за все. за себе і за інших співвітчизників. й як далі род продовжувати, якщо відроджувати королівство й т.д.
і тут є дві гілки оповіді. принцеса, що його типу купила, тримає в страху цілу планету, ну там бюрократія, кліка, всі злі й жадібні, хто до неї наближений, а далі справа техніки їх зіштовхнути, запугав, підкупив, і готово. гноблять населення всі разом як хочуть. її треба б зколупнути, бо через неї і її прихвостнів купа проблем по різних планетах. але не можуть домовитись, що й як, ну й вона сіє смуту як вміє, ефективно. русня як вона є, ага.
і ще гілка, про ельфів. вони тут як духи природи, і один такий є на кораблі. він трохи недороблений для ельфа, але геніальний механік. й у нього на рідній планеті, ідеальному гармонійному світі рослин і тварин, починається якась фігня. спочатку гинуть два величезні старезні Прадерева, що стояли споконвіку біля брами палацу як охоронці. починають хворіти й гинути інші види. ніхто не розуміє, що коїться, традиційна магія ельфів не спрацьовує проти цього. це як якийсь раптовий вірус, щось, від чого не врятуєшся. де шукати порятунок?
тут треба щось придумати чітко, але й гілка з проблемами на планеті ельфів, і вимирання тих демонів - пов*язані теми, як з*ясується. це гібрид вірусів з магією, що пригнічує розвиток, витягує життєві сили й потім знищує. демонів - щоб позбутись могутньої раси. ельфів - бо на їх планеті можна добувати щось цінне з надр, але для того треба знищити рослинність, щоб почати активне видобування. ну й ельфів прогнати.
і всі сліди сходятсья в одну стежку, що веде до жадібної принцеси й її посіпак. знищення демонів почала ще її бабця, остання зі справжніх темних відьом. а ельфійську планету знищувати почала вже та принцеса, підкуп, шантаж, і т.д., і деякі ельфи погодились розповсюдити заразу за винагороду.
тепер щось все це зупинити, треба взяти живцем принцесу чи когось із тих, хто знає, що відбувається, і змусити видати секрет ,як це зробити.
а далі справа техніки. об*єднання демонів, ельфів, і це кількох націй у армію. доєднується в якості вантажного корабля й цей Фалькон (Сокіл). інші армії доєднуютсья після того, як на них самих були скоєні страшні атаки. до того вони не чухались, типу а нам шо. а то, блін.
заганяють врешті решт принцесу й її армію в глухий кут. той демон-принц знову зустрічається з Адріяною, і вже не може підтримувати ідеальну емоційну рівновагу й безстрасність, як того вимагає його титул і обов*язки. а вона його так й не забула, всупереч його ж словам. так вони й ходять навшпиньки один одного поки що.
там фінальна битва, добираються до лабораторії, де хазяйнує - ой вей - привид тієї відьми. отут можна те яйце як раз використати, останнє, щоб змінити загалом хід думок тієї відьми. розуміння скоєного. гірмія, як каже Анна Амарго. справжнє розкаяння. та відьма нарешті каже, чим зупинити дію того магічного вірусу, й несеться наздоганяти власну онучку-принцесу, щоб покарати за все. там взагалі епічно. отримати кінець від того, кого вважала повністю керованим. хоча хто б підкорював привидів і духів насправді.
принцеса гине, її поплічників ганяють мокрими ганчірками й нищать чи беруть в полон. нації планети звільняють помалу зі скрипом від гніту.
влаштовують галактичний суд над залишками поплічників й армії за геноцид і знищення планет. створюють корпус агентів для боротьби з залишками рабовласників й видають закони, що дозволяють знишувати работоргівців і тих, хто купує, на місці. ну або тут треба продумати, як їх deter.
коротше, crashed on the remains of illegal and disgraceful practice of slave-trade. щоб неповадно було.
там купа усього відбувається.
а що ж той чувак й Адріяна? вони самі офігівають від усього, з ними відбувається. але любов є любов 🙂 можна сказати, що заради відтворення роду, нація закриє очі на неправильне походження нареченої. але народити дитину - це обов*язок. її виховають за всіма традиціями, і вона унаслідує престол, коли настане час. і тут дівчину переклинює і все. вона каже, що їй треба подумати. і можливо, поки вони все ж поживуть так, неодружені? принци теж мають право на якісь стосунки й солодке життя, поки не одружені. тим більше в нього того солодкого життя практично й не було. на тому воно й завершується. ця частина, напівпідвішено у повітрі. але загалом - перемога добра, всім по заслугам й по вчинкам. а стосунки - вони ніколи не вписувались ні в які рамки. й мабуть, це й добре. дива не підлягають плануванню. мабуть 🙂
коротше, там був цей типаж, раса вимираюча, який я назвала dammoen, щось типу перекрученого demon, а потім наліпила цей нік на себе. чомусь.
написали ми лише початок, й там не дуже воно було все сприятливе для того чувака. чоловічої статі, до речі. його заловили в рабство заради його унікальних навіть для того фантастичного світу можливостей й продавали в підпільному казино, купила його якась відома принцеса-тиранка, яку боялись майже всі, й в останній момент перехопила з боєм панянка з пошарпаного космічного корабля. просто відбила у бійці. на тому кораблі вони потім й тікали від переслідування. пригода на пригоді. дописати ми його не дописали, закінчили на тому, як він чемно каже тій панянці, що це не любов в неї в серці, це усього лише навіювання думок, щоб його звідти витягли (ця раса й таке може, так). все чемно, але сумно.
тут в АА затіяли обговорення неймінгу, й мабуть час хоч пунктиром завершити ту історію. я точно пам*ятаю, що від початку планувала драматичну загибель тої терористки (чи тиранки), в неї там улюблена істота була, типу домашньої тварини, єдине мабуть, що вона справді любила. так вони разом й загинуть, відчайдушно намагаючись врятувати одне одного. але запізно. начудивши всякої фігні, іншого кінця марно й очікувати.
а от з іншими героями там все складніше.
цей пошарпаний корабель віз якусь контрабанду, і ось доставивши її замовнику, та панянка, Адріяна, починає щось підозрювати. зазвичай вона не мішається у вантажі, вона пілот, але шось тут не так і все. вона раптово здирає маскувальний костюм з одного з таємних замовників і бачить там ще одного представника тієї дивовижної раси, хоча вони надзвичайно рідкісні й ніхто їх практично не бачив, так вони никаються. шок-сенсація, так. слово за слово, й прояснюється, що цей вантаж їм треба, щоб спробувати якось трохи відновити свою чисельність, а заодно й захиститись, бо їх тупо ловлять всі кому не лінь. тому й никаються на всяк випадок.
передають перевізники їм той вантаж, й Адріяна, дуже вагаючись, питає про того, кого вони витягли з халепи. ті інші "демони" здивовані й в захваті, що він виявляється живий, бо то типу їх спадкоємець. думали, що род королів обірветься, а з ним і надія на відновлення власного королівства. аж ні, ось він, живий. напослідок ці демони раптом віддають перевізникам одне з дорогоцінних яєць з того вантажу, найменше, й кристал з інструкцією. але розпечатувати й юзати його лише в самому крайньому випадку, коли їх вже висить на волосині. всі розходяться своїми шляхами.
а тепер треба продумати й прописати, як той спадкоємець повертається до своїх, на нього урочисто надівають корону офіційного принца-спадкоємця, бо до того якось не встигли. щоб він став королем, треба спочатку королівство якось відродити, а доти він вважається принц. і згадують з вдячністю, що про нього питала та панянка, що передала вантаж, і так вони дізнались, що він живий. і щось раптом здригається всередині того рогатого "аристократа", щось непояснюване, але він намагається на це не зважати. з короною і офіційним нареченням спадкоємцем він набуває тих особливих сил і влади, і також розуміння, куди й чого треба рухатись йому і всім його людям. ну й помсти хочеться за все. за себе і за інших співвітчизників. й як далі род продовжувати, якщо відроджувати королівство й т.д.
і тут є дві гілки оповіді. принцеса, що його типу купила, тримає в страху цілу планету, ну там бюрократія, кліка, всі злі й жадібні, хто до неї наближений, а далі справа техніки їх зіштовхнути, запугав, підкупив, і готово. гноблять населення всі разом як хочуть. її треба б зколупнути, бо через неї і її прихвостнів купа проблем по різних планетах. але не можуть домовитись, що й як, ну й вона сіє смуту як вміє, ефективно. русня як вона є, ага.
і ще гілка, про ельфів. вони тут як духи природи, і один такий є на кораблі. він трохи недороблений для ельфа, але геніальний механік. й у нього на рідній планеті, ідеальному гармонійному світі рослин і тварин, починається якась фігня. спочатку гинуть два величезні старезні Прадерева, що стояли споконвіку біля брами палацу як охоронці. починають хворіти й гинути інші види. ніхто не розуміє, що коїться, традиційна магія ельфів не спрацьовує проти цього. це як якийсь раптовий вірус, щось, від чого не врятуєшся. де шукати порятунок?
тут треба щось придумати чітко, але й гілка з проблемами на планеті ельфів, і вимирання тих демонів - пов*язані теми, як з*ясується. це гібрид вірусів з магією, що пригнічує розвиток, витягує життєві сили й потім знищує. демонів - щоб позбутись могутньої раси. ельфів - бо на їх планеті можна добувати щось цінне з надр, але для того треба знищити рослинність, щоб почати активне видобування. ну й ельфів прогнати.
і всі сліди сходятсья в одну стежку, що веде до жадібної принцеси й її посіпак. знищення демонів почала ще її бабця, остання зі справжніх темних відьом. а ельфійську планету знищувати почала вже та принцеса, підкуп, шантаж, і т.д., і деякі ельфи погодились розповсюдити заразу за винагороду.
тепер щось все це зупинити, треба взяти живцем принцесу чи когось із тих, хто знає, що відбувається, і змусити видати секрет ,як це зробити.
а далі справа техніки. об*єднання демонів, ельфів, і це кількох націй у армію. доєднується в якості вантажного корабля й цей Фалькон (Сокіл). інші армії доєднуютсья після того, як на них самих були скоєні страшні атаки. до того вони не чухались, типу а нам шо. а то, блін.
заганяють врешті решт принцесу й її армію в глухий кут. той демон-принц знову зустрічається з Адріяною, і вже не може підтримувати ідеальну емоційну рівновагу й безстрасність, як того вимагає його титул і обов*язки. а вона його так й не забула, всупереч його ж словам. так вони й ходять навшпиньки один одного поки що.
там фінальна битва, добираються до лабораторії, де хазяйнує - ой вей - привид тієї відьми. отут можна те яйце як раз використати, останнє, щоб змінити загалом хід думок тієї відьми. розуміння скоєного. гірмія, як каже Анна Амарго. справжнє розкаяння. та відьма нарешті каже, чим зупинити дію того магічного вірусу, й несеться наздоганяти власну онучку-принцесу, щоб покарати за все. там взагалі епічно. отримати кінець від того, кого вважала повністю керованим. хоча хто б підкорював привидів і духів насправді.
принцеса гине, її поплічників ганяють мокрими ганчірками й нищать чи беруть в полон. нації планети звільняють помалу зі скрипом від гніту.
влаштовують галактичний суд над залишками поплічників й армії за геноцид і знищення планет. створюють корпус агентів для боротьби з залишками рабовласників й видають закони, що дозволяють знишувати работоргівців і тих, хто купує, на місці. ну або тут треба продумати, як їх deter.
коротше, crashed on the remains of illegal and disgraceful practice of slave-trade. щоб неповадно було.
там купа усього відбувається.
а що ж той чувак й Адріяна? вони самі офігівають від усього, з ними відбувається. але любов є любов 🙂 можна сказати, що заради відтворення роду, нація закриє очі на неправильне походження нареченої. але народити дитину - це обов*язок. її виховають за всіма традиціями, і вона унаслідує престол, коли настане час. і тут дівчину переклинює і все. вона каже, що їй треба подумати. і можливо, поки вони все ж поживуть так, неодружені? принци теж мають право на якісь стосунки й солодке життя, поки не одружені. тим більше в нього того солодкого життя практично й не було. на тому воно й завершується. ця частина, напівпідвішено у повітрі. але загалом - перемога добра, всім по заслугам й по вчинкам. а стосунки - вони ніколи не вписувались ні в які рамки. й мабуть, це й добре. дива не підлягають плануванню. мабуть 🙂
